У більшості випадків рак розвивається із залозистих поліпів (аденоми), які є доброякісними ураженнями слизової оболонки кишківника, що з роками стають злоякісними. Залозисті поліпи виникають у вигляді невеликих виступів слизової оболонки, розвиваються безсимптомно і зустрічаються в середньому у 20-40% людей, які пройшли колоноскопію.
Рак частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок, і найбільша кількість випадків припадає на вік після 70 років. В Україні рак кишківника є другою найпоширенішою причиною смерті від раку.
Фактори ризику розвитку захворювання на рак товстої кишки:
- генетична схильність - ризик розвитку захворювання набагато вищий у людей, які мають сімейний анамнез раку товстої кишки;
- наявність аденоматозних поліпів в товстій кишці;
- запальні стани кишківника (хронічне запалення кишківника), зокрема виразковий коліт або хвороба Крона, збільшує ризик розвитку раку;
- неправильний раціон, заснований на великій кількості жиру та червоного м'яса, та малій кількості клітковини, є ризиком захворювання;
- куріння, зловживання алкоголем;
- малорухливий спосіб життя - відсутність фізичної активності значно збільшує ризик розвитку раку товстої кишки;
- діабет та інсулінорезистентність – такі особи мають більш високий ризик розвитку раку товстої кишки;
- вік – переважна більшість хворих старше 50 років;
- пацієнти, які раніше лікувалися від раку товстої кишки.
Основні симптоми та прояви раку товстої кишки:
Рак товстої кишки може розвиватися в будь-якій її частині, але в більшості випадків, понад 70%, розвивається в прямій кишці.
Що турбує пацієнта:
- наявність крові в калі після дефекації;
- зміна характеру дефекації (чередування діареї та закрепів);
- зміна форми та розміру стільця, зокрема так званий "олівцевий стілець";
- відчуття неповного спорожнення прямої кишки при дефекації;
- стійка діарея та часті позиви до туалету;
- хронічні болі в животі та судоми;
- біль у животі із затримкою газів та стільця, що свідчить про непрохідність шлунково-кишкового тракту, нудота;
- позиви до дефекації і неможливість дефекації;
- втрата ваги, анемія, слабкість і відсутність апетиту - симптоми, що виникають на запущеній стадії захворювання.
Діагностика раку товстої кишки.
Існує багато досліджень, які дозволяють діагностувати рак товстої кишки. Про вибір методу та порядку індивідуальних тестів лікар приймає рішення після співбесіди з пацієнтом. Для діагностики раку товстої кишки найчастіше застосовуються такі методи:
1) Огляд реr rectum (через пряму кишку) - один з основних методів діагностики. Лікар вставляє палець у пряму кишку і за допомогою дотику обстежує нижню частину прямої кишки. Таким чином він може відчути і розпізнати значну частку пухлин у цій частині товстої кишки.
2) Ректоскопія - ендоскопія прямої кишки. Обстеження передбачає введення жорсткого оптичного приладу в анальний отвір. Ректоскопія дозволяє візуалізувати близько 25 см кінцевого сегмента товстої кишки (прямої кишки та сигмовидної кишки). При необхідності також можна взяти фрагмент підозрілої зміни. Обстеження повністю безболісне і проводиться без наркозу.
3) Відеоколоноскопія-це обстеження, що виконунується за допомогою гнучкого ендоскопу. Під час огляду через пряму кишку пацієнта вставляється спеціальний зонд, який закінчується камерою для відправлення зображення назовні. За допомогою цього методу можна візуалізувати всю слизову товстої кишки( аж до ілеоцекального клапана, який з'єднує товсту кишку з тонкою кикою). При необхідності також можна взяти зразок підозрілої зміни під час обстеження.
4) Тест на приховану кров в калі - неінвазивний тест, який виявляє наявність в калі крові, яка не видима неозброєним оком
5) Аналіз крові на антигени РЕА - це аналіз крові, завдяки якому визначають маркери, характерні для раку товстої кишки.
Хірургічна тактика при раку товстої кишки в «Дельтамедик».
Після підтвердження діагнозу раку товстої кишки ендоскопічно та гістологічно в нашому центрі проводиться видалення пухлини за міжнародними рекомендація та стандартами в залежності від місця знаходження раку, його поширеності та наявності метастатичних вражень. Після проведеного дослідження видаленого матеріалу проводиться підбір адекватної хіміо- та променевої терапії.