Парапрокти́т — бактеріальне запалення жирової клітковини розташованої навколо прямої кишки. Хворіють частіше чоловіки, ніж жінки. Парапроктит є досить поширеним — за частотою становить близько 30 % захворювань прямої кишки, тобто уражає 0,5 % населення. Лікування — лише оперативне. За активністю запального процесу розрізняють гострий та хронічний парапроктитит.
Фактори, що сприяють розвитку:
- Травми прямої кишки
- Послаблення загального та місцевого імунітету внаслідок виснаження, алкоголізму, перенесених інфекцій (сепсису, грипу, ангіни);
- судинні зміни кровообігу при цукровому діабеті, атеросклерозі;
- функціональні розлади кишечнику;
- інші проктологічні хвороби (геморой, анальна тріщина, папіліт тощо).
Симптоми гострого парапроктиту
Захворювання починається гостро і характеризується підвищенням температури, загальною слабкістю. Потім з'являються біль у області прямої кишки та промежині. Ступінь виразності симптомів залежить від локалізації та поширення запального процесу. На початку захворювання найбільш виражені загальні симптоми інтоксикації, а після 10-12 днів може з'явитися затримка дефекації та сечовипускання.
Діагностика
Найперша і найголовніша задача, яка стоїть при діагностиці парапроктиту, — це визначення локалізації гнійника. Методи діагностики:
- збір анамнезу;
- огляд і пальпація області заднього проходу;
- пальцьове обстеження прямої кишки;
- інструментальні обстеження(аноскопія, ректороманоскопія)
- УЗД;
- МРТ малого тазу.
Лікування гострого парапроктиту
Лікування виключно хірургічне. Операція проводиться відразу після виявлення захворювання. Застосовується анестезія. Операція являє собою розкриття гнійника та його дренування, пошук ураженої тканини та гнійного ходу та їх видалення. В неспеціалізованих клініках (не колопроктологічних) обмежуються розкриттям та дренуванням гнійника. Лікування гострого парапроктиту є складним завданням, тому дуже важиво вибрати досвідченого спеціаліста.
Прогноз
При своєчасно виконаній та правильній операції прогноз сприятливий. Проте якщо просто розкрити абсцес без ліквідації його зв'язку з отвором кишки можливий рецидив або перехід у хронічну форму (утворення нориці).